ПРОБЛЕМИ НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТА ЕКСПОРТНОГО КОНТРОЛЮ ЗНОВУ В ЦЕНТРІ УВАГИ

9 - 10 червня в Києві відбувся черговий міжнародний захід - конференція на тему: "Україна на витку ХХІ сторіччя: режими нерозповсюдження та експортний контроль в Україні", який засвідчив велику увагу, яку приділяють провідні країни світу ролі України в забезпеченні глобального режиму ядерного нерозповсюдження та вдосконаленню її національної системи експортного контролю. Ініціаторами та спонсорами проведення конференції виступила Національна адміністрація з ядерної безпеки/Міністерство енергетики США. Захід проводився за сприяння Посольства США та Міністерства закордонних справ України. Організатори конференції - Держекспортконтроль України та Науково-технічний центр експорту, імпорту спеціальних технологій, техніки та матеріалів.

Можна сказати, що завдяки наполегливій роботі Науково-технічного центру експорту, імпорту спеціальних технологій, техніки та матеріалів (НТЦ) і Держекспортконтролю України адреса Київ, вул. Фрунзе, 19-21 стала добре відомою не лише серед українських, а й серед зарубіжних посадових осіб, експертів і науковців, професійні інтереси яких стосуються глобальних і національних проблем безпеки, нерозповсюдження та експортного контролю. Будинок Українського науково-дослідного інституту авіаційної техніки, незважаючи на досить скромні з огляду на сучасні вимоги можливості, останнім часом дедалі частіше стає місцем проведення важливих заходів, учасники яких розглядають не лише загальні проблеми нерозповсюдження ЗМЗ, а й конкретні питання вдосконалення експортного контролю в Україні. Ось і цього разу наприкінці першої декади червня у конференц-залі за вказаною адресою протягом двох днів тривав широкий обмін думками і досвідом роботи, підіймалися гострі питання і робилися спроби відповісти на них, і все це стосувалося світових тенденцій та ролі нашої держави в глобальних процесах, які безпосередньо впливають на безпеку в усьому світі і національну безпеку зокрема і пов'язані з викликами, що стоять перед міжнародним співтовариством у сфері нерозповсюдження й боротьби з тероризмом.

Визнання того, що міжнародне співтовариство відводить Україні важливу роль у вирішенні гострих проблем безпеки та нерозповсюдження, засвідчила присутність на конференції представників провідних національних лабораторій і Міністерства енергетики США, посольств Японії та Швеції, Офісу зв'язку з НАТО в Україні, МАГАТЕ, а Посол США в Україні Джон Гербст зміг знайти час у своєму напруженому робочому графіку і взяв участь у відкритті конференції.

З українського боку в роботі конференції взяли участь представники Апарату РНБОУ, Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові, відповідних центральних органів виконавчої влади (МЗС, Мінпаливенерго, МВС, СБУ, Міноборони, МНС, Міносвіти, Держекспортконтролю, Держатомрегулювання, НКАУ), провідних державних і недержавних компаній та підприємств (ДК "Укрспецекспорт", НАЕК "Енергоатом", ВАТ "Мотор-Січ", ДП НВКТ "Зоря - Машпроект", НВО "Турбоатом", АНТК "Антонов", УДВП "Ізотоп", ДНВП "Цирконій" та ін.), вчені й експерти з наукових та дослідницьких установ (Інститут ядерних досліджень, ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут", Інститут політичних та етнонаціональних досліджень, Інститут держави і права НАНУ тощо), навчальних закладів (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка та Севастопольський національний інститут ядерної енергії і промисловості). Загалом від України в роботі конференції взяли участь понад 100 державних посадовців, експертів, науковців, представників промисловості.

Останнім часом стало доброю традицією в роботі НТЦ і творчого колективу, який було сформовано навколо журналу "Безпека та нерозповсюдження", що фінансується Шведською програмою сприяння ядерному нерозповсюдженню Шведського інспекторату з ядерної енергії, готувати спеціальні випуски цього видання та презентувати їх під час конференцій, семінарів та робочих зустрічей. Цього разу було презентовано черговий номер видання, №3 (9), центральна тема - розгляд проблем забезпечення режиму нерозповсюдження ядерної зброї у зв'язку з Міжнародною конференцією з розгляду дії ДНЯЗ, яка проходила в Нью-Йорку в травні цього року. Крім того, справжньою подією на цій конференції стала презентація унікального для України видання у сфері експортного контролю - "Науково-практичного коментаря до Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання". Цей коментар став результатом напруженої майже півторарічної роботи групи фахівців Держекспортконтролю України, знаних юристів та експертів, очолюваних О.М. Гришуткіним, А.І. Дмитрієвим та О.С.Легейдою. Крім постатейного коментаря закону користувачі зможуть знайти у виданні всю нормативно-правову базу з цього питання. Загальне керівництво проектом, виконуваним у рамках співробітництва НТЦ зі Шведським інспекторатом з ядерної енергії, здійснював О.І.Сівер, директор НТЦ. Перші примірники досить значного за обсягом коментаря (видання налічує понад 1000 стор.) було урочисто вручено Послу США в Україні, представникам посольств Швеції та Японії, а також керівникам і членам авторського колективу. Решту тиражу було безкоштовно розповсюджено серед представників міністерств, відомств, організацій, установ та інститутів, які брали участь в роботі конференції. Учасники конференції також мали можливість отримати другий і третій номери журналу "Безпека та нерозповсюдження", а також №1 бюлетеню "Вісник експортного контролю".

Програма самої конференції була побудована таким чином, що перший день було переважно присвячено ДНЯЗ як основі міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї, а другий - проблемам експортного контролю як одного з основних інструментів забезпечення нерозповсюдження зброї масового знищення, в тому числі ядерної.

А.А. Щерба (МЗС України) у своїй доповіді зупинився на принципових положеннях, що визначали позицію офіційної делегації України на Конференції з розгляду дії Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і були виголошені 5 травня 2005 року в промові Ігоря Долгова, заступника Міністра закордонних справ України, глави делегації нашої держави на цій конференції. В стислому вигляді до цих положень можна віднести оцінку ДНЯЗ як головного інструменту міжнародних зусиль зі стримування процесу розповсюдження ядерної зброї та виявлення останнім часом значних прогалин у режимі ядерного нерозповсюдження, які ставлять під удар саме існування ДНЯЗ та, зрештою, всього режиму ядерного нерозповсюдження. Крім того, делегація України наголосила на необхідності поступу вперед, беручи за основу результати конференцій з розгляду дії ДНЯЗ, які відбулися в 1995 та 2000 роках. Виголошена на конференції чітка позиція України полягає в тому, що "брак відповідних дій призведе до подальшої ерозії режиму ядерного нерозповсюдження і, таким чином, матиме серйозні наслідки для безпеки і стабільності у світі". І.Долгов у своїй доповіді нагадав присутнім про історичне рішення України стосовно відмови від третього у світі за потужністю ракетно-ядерного арсеналу, що стало вирішальним внеском у справу ядерного нерозповсюдження. Україна активно підтримала підвищення ролі ООН у запобіганні розповсюдженню ядерної зброї та відповідних матеріалів, ще раз заявивши про беззаперечну прихильність положенням Резолюції №1540 Ради Безпеки ООН. На цьогорічній оглядовій конференції наша делегація заявила про підтримку останніх міжнародних ініціатив у сфері нерозповсюдження, зокрема ініціатив "великої вісімки" в рамках програми "Глобальне партнерство".

Підсумки VII Конференції з розгляду дії ДНЯЗ та вплив результатів її на стан і перспективи нерозповсюдження були розглянуті в доповіді Р.М. Німчинського (МЗС України), якому, попри обмежений час виступу, вдалося всебічно відобразити складну політичну ситуацію, в якій проходила конференція, та ті основні причини, що призвели, за оцінкою переважної більшості політичних коментаторів, до "провалу" її. Серед причин цього доповідач згадав поглиблення суперечностей між ядерними і неядерними державами у визначенні стратегічних цілей та завдань ДНЯЗ. Якщо ядерні держави основний наголос у зусиллях міжнародного співтовариства намагаються робити на нерозповсюдженні ядерної зброї та відповідних матеріалів і технологій, то на думку значної частини неядерних держав основним напрямом має бути діяльність зі скорочення ядерних арсеналів аж до повної відмови від ядерної зброї.

У доповіді представника Аргонської національної лабораторії Б. Пікологлу було докладно висвітлено роль Резолюції Ради Безпеки ООН №1540 як важливого чинника зміцнення режиму нерозповсюдження зброї масового знищення. Доповідач висловив точку зору, згідно з якою не існує простих рішень для значного зниження загрози тероризму, "резолюція 1540 відображає впевнений крок вперед у необхідному напрямі" з метою вжиття конкретних заходів з тим, щоб недержавні суб'єкти в цій сфері не мали можливості придбати чи заволодіти будь-яким іншим чином зброєю масового знищення або матеріалами та технологіями, необхідними для її виробництва.

Друге засідання конференції розпочалося з виступу головного редактора журналу "Безпека та нерозповсюдження" С.П. Галаки (Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка), в якому було презентовано "свіжий" №3 (9) журналу. С.П. Галака коротко зупинився на роботі редакційної колегії та редакційної ради часопису, звернув увагу присутніх на позитивні зміни у його змісті й оформленні, а також закликав усіх учасників конференції до активної співпраці. В основній частині своєї доповіді доповідач розглянув актуальні проблеми існування ДНЯЗ та режиму ядерного нерозповсюдження, сфокусувавши увагу на найбільш гострих проблемах у цій сфері - ядерних програмах КНДР та Ірану. На думку Галаки, "нинішні проблеми ДНЯЗ значною мірою - наслідок безстрокового та безумовного продовження Договору у 1995 році". Різні підходи до трактування основних цілей ДНЯЗ виявляються в загостренні суперечок між ядерними та неядерними державами навколо статей IV та VI Договору. Доповідач висловив думку, що життєва необхідність уникнути зниження значення ДНЯЗ повинна сприяти консолідації зусиль держав, які володіють ядерною зброєю, і держав, що нею не володіють, з метою збереження та зміцнення режиму нерозповсюдження. Але така консолідація може бути досягнута лише шляхом розробки широкого підходу до проблеми ядерного нерозповсюдження, що має враховувати інтереси всіх впливових акторів і використовувати широкий спектр заходів: від впливу на мотивацію потенційних розповсюджувачів до застосування сили в рамках міжнародного права.

Після подій 11 вересня 2001 року було кардинально переглянуто принципи, на яких будувалися системи безпеки як на національному, так на міжнародному рівнях. Зокрема, експерти визнали реальною загрозу використання терористами так званої "брудної бомби", у зв'язку з чим міжнародне співтовариство вживає заходів щодо забезпечення збереженості радіоактивних джерел. З великою увагою учасники конференції вислухали доповідь Д. Вітлея (МАГАТЕ), який презентував два важливих документи МАГАТЕ, розроблені у відповідь на нові виклики міжнародного тероризму, - Кодекс поведінки щодо забезпечення безпеки та збереженості радіоактивних джерел /IAEA/CODEOC/2004 та Керівні матеріали щодо імпорту та експорту радіоактивних джерел/IAEA/CODEOC/IMP-EXP/2005. Пан Вітлей підкреслив, що хоча зазначені документи не є юридично зобов'язуючими, держави - члени МАГАТЕ беруть на себе щодо виконання положень цих документів політичні зобов'язання і це є важливим чинником у боротьбі проти загрози радіологічного тероризму. Крім того, представник МАГАТЕ привіз з Відня по 30 екземплярів цих важливих документів, які були розповсюджені серед учасників Конференції.

Нові виклики режиму ядерного нерозповсюдження вимагають відповідного реагування з боку міжнародного співтовариства. Одним з ефективних інструментів такого реагування на цьогорічній Конференції з розгляду дії ДНЯЗ більшість держав визнали додаткові протоколи до угод про гарантії, які укладаються державами з МАГАТЕ у зв'язку з ДНЯЗ. У січні 2005 року законопроект "Про ратифікацію Додаткового протоколу…" було винесено на розгляд Верховної Ради України, але за нього проголосувало лише 125 народних депутатів. Аналізові причин цієї невдачі та станові справ щодо підготовки до другої спроби ратифікації Додаткового протоколу було присвячено доповідь представника Держатомрегулювання України С.Д. Лопатіна. У своєму виступі він зазначив, що однією з основних причин відмови Верховної Ради ратифікувати підписаний Україною ще у 2000 році документ була недостатня обізнаність депутатів щодо цього питання, яка була наслідком, зокрема, неефективної інформаційно-аналітичної підтримки проходження законопроекту через відповідні парламентські комітети. Нове керівництво національного регулюючого органу з ядерної та радіаційної безпеки зробило висновки з помилок своїх попередників і, на думку С.Д. Лопатіна, можна сподіватися, що вже цього року Україна ратифікує цей важливий документ.

Перший день конференції було завершено "круглим столом", присвяченим проблемам забезпечення режиму ядерного нерозповсюдження в Україні. У своєму передньому слові модератор дискусії, відомий український політолог О.П.Дергачов (Інститут політичних та етнонаціональних проблем НАН України) привернув увагу учасників конференції до того факту, що свого часу ДНЯЗ зафіксував нерівність держав світу по відношенню до ядерної зброї і суперечливість ситуації навколо ДНЯЗ полягає в тому, що сьогодні саме найдемократичніші держави світу обстоюють цю нерівність, і це, безумовно, суперечить принципами, на яких побудована західна демократія. Крім того, на думку О.П.Дергачова, не можна назавжди домовитися про баланс інтересів, а тому цілком природно, що деякі країни не бажають підпорядковувати свої національні інтереси тому світовому порядкові, рішення стосовно якого приймалися без урахування їхніх інтересів. До того ж у протидії розповсюдженню ЗМЗ та загрозі міжнародного тероризму слід враховувати, що в деяких країнах сформувалися значні прошарки населення, для яких терор - це спосіб життя. Прогрес у розв'язанні проблем, пов'язаних ДНЯЗ та боротьбою проти загрози міжнародного тероризму, відомий політолог бачить у зміні принципів, на яких базується міжнародна співпраця.

Серед значного кола питань, пов'язаних з цією проблематикою, найбільшу увагу викликала застаріла проблема створення Україною елементів ядерного паливного циклу. Після задерикуватого виступу заступника головного редактора журналу "Безпека та нерозповсюдження" О.П.Кошарної (Інститут проблем національної безпеки при РНБОУ), в якому поставила низку гострих питань щодо, м'яко кажучи, суперечливої політики попереднього політичного керівництва держави в цьому питанні, розгорнулася гостра дискусія стосовно того, що найбільше відповідає національним інтересам і забезпеченню енергетичної безпеки України в контексті забезпечення режиму ядерного нерозповсюдження. Діяльність Мінпаливенерго і НАЕК "Енергоатом" у рамках відповідної державної програми доповідачі оцінювали по-різному, але не було жодних заперечень того факту, що диверсифікація поставок ядерного палива і створення деяких елементів ядерного паливного циклу на основі вже існуючих технологій, а також найбільших в Європі запасів урану та цирконію сприятимуть підвищенню енергетичної безпеки України. При цьому йшлося лише про неповний ядерний паливний цикл; і це, мабуть, можна пояснити тим, що враховувався міжнародний аспект цієї проблеми, адже План дій "великої вісімки" у сфері ядерного нерозповсюдження передбачає відмову у співробітництві в ядерній галузі з тими державами, які намагатимуться створити потужності для збагачення й переробки ядерного палива. У повідомленні С.І.Кондратова (Інститут проблем національної безпеки при РНБОУ), було коротко розглянуто проблеми створення "другої лінії оборони" в Україні, найбільш гострими з яких є невисокий рівень координації та обміну інформацією в цій сфері, відсутність належного науково-технічного супроводу та експертної підтримки виконання програми.

Доповіді ранкового засідання Конференції, присвяченого експортному контролю як ефективному інструменту запобігання розповсюдженню ЗМЗ, засобів її доставки та скороченню передач звичайного озброєння, відкрив своїм виступом перший заступник Голови Держекспортконтролю України О.М. Гришуткін. Він повідомив, що незадовго до Конференції Україну було прийнято до Австралійської групи і таким чином вона стала першою серед республік колишнього СРСР державою - членом усіх міжнародних режимів експортного контролю. Цей факт став яскравим свідченням тієї високої оцінки, яку отримала державна система експортного контролю України з боку відповідних міжнародних організацій. О.М. Гришуткін докладно зупинився на принципах державної політики в сфері експортного контролю, згідно з якими було побудовано державну систему експортного контролю в Україні. Одним з основних принципів державної політики в цій сфері є "принцип пріоритетності національних інтересів України - політичних, економічних та військових, захист яких є необхідним для забезпечення національної безпеки". Серед найважливіших принципів державної політики в сфері експортного контролю О.М.Гришуткін назвав "принцип обов'язковості виконання міжнародних зобов'язань України щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки і встановлення державного контролю за здійсненням міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, а також забезпечення здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних діях". Значну увагу було приділено також основним процедурам державного експортного контролю при експорті товарів військового призначення.

Як завжди цікавою, жвавою та ґрунтовною була доповідь Т.В. Відзіговської (Держекспортконтроль України). Доповідач розглянула систему експортного контролю в Україні, зупинившись на еволюції та трансформуванні не лише елементів цієї системи, а й усієї системи в цілому, детально розповіла про її ієрархічну структуру та взаємозв'язки окремих елементів системи. У доповіді також було представлено основні тенденції у сфері експортного контролю провідних зарубіжних країн.

На цьому ж пленарному засіданні важливу тему запровадження і застосування системи внутрішньофірмового експортного контролю (СВФЕК) було розкрито у співдоповідях Л.В.Чечеюк (Держекспортконтроль України) та В.Ф. Соколика (НТЦ). Перший співдоповідач, Л.В. Чечеюк, основний акцент у своїй доповіді зробила на нормативно-правовому забезпеченні створення СВФЕК, насамперед на ст. 14 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (20.02.2003 р. №549-ІV) та на "Методичних рекомендаціях щодо створення суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів систем внутрішньофірмового експортного контролю", затверджених наказом Держекспортконтролю від 13.08.2003 р. №198, ознайомила учасників конференції з досвідом діяльності Держекспортконтролю, спрямованої на запровадження СВФЕК у промисловості та вдосконалення їх(кого ?) діяльності, зокрема з наказом Держекспортконтролю від 05.04.2004 р. № 95, яким було затверджено перелік питань, що підлягають опрацюванню при перевірці СВФЕК, створених суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів. У другій співдоповіді В.Ф. Соколик, заступник директора НТЦ, зробив наголос на питаннях практичної реалізації СВФЕК, пояснивши на конкретних прикладах деякі особливості створення та функціонування зазначених систем.

Підвищену увагу викликала доповідь В. Бадрака (Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння), в якій було зроблено спробу всебічно розглянути проблему пошуку балансу між конфіденційністю в торгівлі зброєю, зумовленою економічними інтересами держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та вимогою забезпечення певного рівня транспарентності, що випливає з міжнародних зобов'язань України та необхідності цивільного контролю у безпековій сфері, включаючи торгівлю зброєю. На думку В.Бадрака, одного з провідних українських експертів у цій сфері, "для України, на відміну від світових лідерів збройного експорту, військово-технічне співробітництво з іноземними державами, яке включає передачі на світовому ринку озброєнь військової продукції, не стало елементом геополітики та формою міжнародної діяльності держави. Саме через те, що торгівля "товарами, які стріляють", сприймалася українською владою переважно як бізнес, питання прозорості торгівлі зброєю залишалося відкритим". Доповідач, визначивши об'єктивні фактори, які вимагають забезпечення жорсткої конфіденційності (безпосередній зв'язок торгівлі зброєю із забезпеченням обороноздатності держави, економічні інтереси держави в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку озброєнь), все ж таки підкреслив, що, зважаючи на західний досвід, Україні слід забезпечити значно вищу відкритість у сфері торгівлі зброєю, не відкриваючи при цьому секретів для конкурентів та не завдаючи шкоди національній безпеці. У доповіді запропоновано низку заходів для досягнення прогресу на цьому шляху. Це насамперед такі, як прийняття закону про військово-технічне співробітництво та передачу технологій, законодавче закріплення положень про здійснення цивільного контролю в цій сфері, залучення недержавних експертів для здійснення парламентського контролю за цією сферою, публікація щорічної доповіді про результати торгівлі зброєю, постійна робота зі ЗМІ, забезпечення ефективної діяльності недержавних ЗМІ у цій сфері, проведення соціологічних опитувань тощо. При цьому до найбільш проблемних питань В.Бадрак відніс контроль за торгівлею технологіями, експортом стрілецької зброї, переміщенням нематеріалізованих технологій та носіїв критичних знань.

Останнє засідання Конференції було присвячено питанням правозастосування у сфері експортного контролю (як відомо, останнім часом цьому питанню приділяється дедалі більше уваги як на міжнародному, так і на національному рівнях). У своєму виступі, присвяченому розглядові правових засад застосування державного контролю за міжнародними передачами товарів, А.І. Дмитрієв (Інститут держави і права НАН України), один з керівників робочої групи з розробки презентованого на Конференції Коментаря, стисло виклав теоретичні підходи до розгляду правових засад застосування державного контролю за міжнародними передачами товарів, підкресливши, що принцип дотримання Україною міжнародних зобов'язань імплементований у національному законодавстві як основний принцип міжнародного права - pacta sunt servanda. Державний контроль - це функція, яку держава здійснює з метою перевірки дотримання і виконання поставлених завдань, прийнятих рішень та їх правомірності. При цьому, зазначив доповідач, правова природа державного контролю полягає в тому, що він здійснюється органами держави та їхніми посадовими особами в межах, визначених відповідними правовими нормами або на їх підставі.

Виступ Л.О. Зенюк (Держатомрегулювання України) був присвячений юридичним аспектам визначення відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері експортного контролю. Як підкреслила доповідач, застосування вимог законодавства відповідно до встановленої юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства має на меті покарання правопорушників і запобігання новим правопорушенням у сфері експортного контролю. Доповідач докладно розглянула питання відповідальності суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних та фізичних осіб, а також посадових осіб органів виконавчої влади за порушення ними вимог законодавства у сфері експортного контролю.

У співдоповідях М.С. Офіцерова та С.С. Рябова (обидва - Держекспортконтроль України) було розглянуто питання виявлення та запобігання правопорушенням у сфері експортного контролю. На практичних прикладах у першій співдоповіді учасникам Конференції було показано багатогранну діяльність Держекспортконтролю, спрямовану на мінімізацію правопорушень у цій галузі та на безумовне виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення. У другій співдоповіді увагу присутніх було привернуто до деяких підходів, які застосовуються для виявлення конкретних правопорушень. С.С. Рябов підкреслив, що для виявлення правопорушень ведеться копітка робота з аналізу інформації, яка надходить до Держекспортконтролю з різних джерел, включаючи документацію, подану заявниками до державних органів, звіти за підсумками здійснення міжнародних передач та проведених переговорів, повідомлення правоохоронних та інших державних органів; інформування громадян, організацій та ЗМІ тощо. Крім того, в доповідях було розглянуто процедури, вжиті Держекспортконтролем та правоохоронними органами при виявленні та припиненні правопорушень у сфері експортного контролю.

Конференція завершилася загальною дискусією учасників. Усім бажаючим було надано можливість висловитися з приводу порушених під час роботи Конференції проблем, зробити свої зауваження та висунути пропозиції, поставити запитання доповідачам тощо. Адже, як не раз під час Конференції підкреслював О.І. Сівер, "нам просто необхідний зворотний зв'язок з тими, для кого ми проводимо такі заходи для підвищення ефективності нашої роботи в цьому напрямі". Під час обговорення були представлені різні думки, особливо щодо гострих питань створення елементів ядерного паливного циклу і взаємної відповідальності журналістів та офіційних осіб у такій делікатній сфері, як забезпечення режиму ядерного нерозповсюдження та експортний контроль, але в одному всі присутні були одностайні - такі заходи, як проведена Конференція, конче необхідні для досягнення прогресу у вирішенні гострих проблем у цій сфері. Як українські, так і зарубіжні учасники зазначали, що НТЦ набув досить багатого досвіду такої діяльності і рівень проведення таких заходів, як результат спільних зусиль НТЦ, Держекспортконтролю, МЗС та інших державних органів України за фінансової підтримки з боку США, Швеції та деяких інших країн, постійно підвищується.